ПОРОГИ ВІЧНОСТІ ЮРІЯ ЛИПИ
До 115 річниці від дня народження ЮРІЯ ЛИПИ
7 травня 2015 р. в читальному залі Миколаївської
бібліотеки проведено літератерну годину «Пороги вічності Юрія Липи»
Книжкова виставка
«Літописець кам’яного поля» творів та літератури
про нього доповнила
літературну годину
Юрій Липа - був однією з найбільш
помітних постатей України ХХ століття. Йому судилося увічнити своє ім`я серед
визначних ідеологів та теоретиків українського державотворення.
Народився 1900 р. у м. Одесі в сім'ї
Івана Львовича Липи — відомого політичного діяча, письменника, засновника
першої української політичної організації «Братство тарасівців», що проголосила
своєю метою боротьбу за самостійність України. Початкову освіту здобув у
гімназії № 4 м. Одеси. Навчався в Новоросійському (Одеському) університеті.
1918 р. у складі одеської студентської сотні брав участь у боях проти
російських шовіністичних організацій і допомагав військам Директорії здобути
Одесу.
З осені 1920 по 1922 рік перебуває у таборі
для інтернованих вояків Армій УНР та УГА у Тарнові. На цей час випадає початок
активної літературної діяльності та утворення літературного об'єднання
«Сонцесвіт».У 1922 р. вступає на медичний факультет
Познанського університету в Польщі. Зближається з літературною групою «Митуса»
(О. Бабій, В. Бобинський, Р. Купчинський) і друкується в часописах
«Літературно-науковий вісник», "Митуса". Саме на шпальтах ЛНВ
з'явилася друком більшість творів Ю. Липи. У 1928 р. пройшов однорічний курс
навчання в Школі військових підхорунжих польського війська, після закінчення якої
в 1929 р. закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті.
Цього ж року у Варшаві ініціює створення літературної групи «Танк» (проіснувала
тільки рік), яка, певною мірою, розколола Празьку поетичну школу. Цим кроком Ю.
Липа прагнув звільнитися від ідеологічного впливу Д. Донцова. До цієї групи
входили «пражани» Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна. О. Те-ліга, а також багато
інших літераторів. У 1933 Ю. Липа ініціює створення літературної групи «Варяг»
(1933 — 1939), а також журналу «Ми» (проіснував до 1939 р.). Деякий період
студіює медицину в Лондоні.
1940 р. у Варшаві разом із професорами Л.
Биковським, В. Щербаківським, В. Садовським, І. Шовгеновим Ю. Липа створює
Український Чорноморський Інститут, а невдовзі також Український Океанічний
Інститут та Український Суходоловий Інститут. Науковий та політичний авторитет
Ю. Липи стає настільки великим, що на нього звертають увагу нацисти і
пропонують йому очолити маріонетковий український уряд, але він відмовляється.
У 1943 р. за активну політичну та
наукову діяльність отримує ультиматум від польської Армії Крайової (АК) з
вимогою покинути межі Польщі. Перед Ю. Липою постає проблема - куди податись?
На Захід? Але ж він вже скуштував
прісного хліба емігранта-вигнанця. А в Україні у цей час розпалювалось вогнище
національно-визвольної боротьби. І Ю. Липа вирішує від`їхати до України. Дехто
з сучасників вважав цей крок - їхати назустріч червоним, пам`ятаючи звірства
НКВС у 1940-1941 роках, - божевіллям. Однак Ю. Липа прагнув бути зі своїм
народом до останнього в час, коли він взявся збройно боронити власну
національну ідею.
На початку літа 1943 року Ю. Липа з
дружиною і двома маленькими донечками переїздить до села Вільшаниця
Яворівського району Львівщини, де протягом трьох місяців мешкає у дядька
дружини. У серпні він перебирається до Яворова, де оселяється на квартирі в
будинку № 40 по вулиці Святоюрській. Тут він відкриває приватну медичну
практику, бере активну участь у літературному житті Львова, навідується до
літературного клубу, погоджує свої видавничі справи. Його книги появлялися на
полицях яворівської книгарні і надовго не залежувалися. Від осені 1943 року -
літа 1944 року вітрину цієї книгарні прикрашала його праця „Розподіл Росії”.
Окрім цього, Ю. Липа активно починає
пошукову краєзнавчу роботу. З великою зацікавленістю він вивчав Яворівщину,
зокрема етнографічний склад її населення, звичаї, походження людей. З
результатами цієї дослідницької роботи знайомив мешканців Яворова і Яворівщини,
виступаючи з лекціями у Народному домі, які організовувало Українське освітнє
товариство. Остання лекція Ю. Липи відбулася у червні 1944 року, незадовго до
його трагічної загибелі.
20 серпня 1944 р 1944 р. Ю. Липу було
жорстоко закатовано енкаведистами в с. Бунів Яворівського району, що на
Львівщині..
Юрій Липа є автором численних письменницьких
і наукових творів:
-
брошур «Союз Визволення України», «Королівство Київське по проекту Бісмарка»,
«Носіть свої ознаки», «Гетьман Іван Мазепа», які побачили світ у роки
національно-визвольних змагань 1917—1920 рр., «Українська доба», «Українська
раса» (1936),
-
поетичних збірок «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938),
-
славетної історіософсько-геополітичної трилогії у книгах «Призначення України»
(1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941),
-
роману «Козаки в Московії» (1934),
-
трьохтомнику новел «Нотатник» (1936).
З 1933 по 1937 рр. Ю. Липа опублікував
низку наукових досліджень з фітотерапії, зокрема, «Фітотерапія», «Symplyyum
Asper в відживлюванню дітей», «Фітотерапія в деяких хворобах переміни матерії»,
«Лікування зелами хронічних хвороб», «Вереди старечого віку до гоєння»,
«Рослини й лікування», «Історія зелолічнитцва», «Значіння рослинних середників
при лікуванні діабету», «Фітотерапія хвороб травленевих органів», «Рослини
проти статевого безсилля», «Лікувальні рослини в давній і сучасній українській
медицині» та інші.
Юрій Липа був і залишається одним із
найвидатніших духовних провідників української Нації.
