Подаровані книги в бібліотеці

Подаровані книги у бібліотеці – це завжди свято для читачів. А ще це надійне джерело поповнення фонду.                                      Миколаївська Центральна Районна Бібліотека щиро вдячна за книги, отримані в дар бібліотеці від Володимира Шовкошитного – письменника, перекладача, кіносценариста, видавця, громадського і політичного діяча, доктора філософії, професора кафедри політології Міжнародної Кадрової Академії. Окрім того, наш гість – один із засновників екологічної асоціації “Зелений Світ”, організатор перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого й Юрія Литвина з Пермських таборів в Україну в 1989 році. Володимир Шовкошитний – автор понад 20 книг прози і поезії, наукових статей і публіцистики сценаріїв художньо-публіцистичних фільмів, директор видавництва Український пріоритет.

Ми щиро вдячні за подаровані  книги, бо впевнені – вони стануть важливою частинкою фонду бібліотек і обов’язково знайдуть свого читача.

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ – ПРОВІДНИК ОУН

14 ЧЕРВНЯ 1891р. народився Євген Коновалець, військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, комендант УВО, голова Проводу українських націоналістів (з 1927), перший голова ОУН (з 1929), один з ідеологів українського націоналізму. Брав активну участь у діяльності Української національно-демократичної партії, яка була найбільш впливовою на той час у Галичині. Його політичні переконання щодо України були такими: самостійництво, державництво й соборництво.
Для того, щоб краще зрозуміти роль і значення полковника Євгена Коновальця в історії нашого народу, пропонуємо ознайомитися з літературою про його життя та громадсько-політичну діяльність, яка є у фонді нашої бібліотеки.

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

           

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

                                                                                                                 

                                                                                                             

                                           

                Книги – морська глибина,                                                                                                              Хто в них пірне аж до дна,                                                                                                             Той, хоч і труду мав досить,                                                                                                            Дивнії перли виносить.

                                                                                                                                     Іван Франко

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!

Бажаємо нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! 
Нехай книжка стане справжнім другом і порадником на довгі літа.

22 КВІТНЯ - ДЕНЬ ЗЕМЛІ :

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ЦЮ ПОДІЮ

Щороку 22 квітня відзначається День Землі, який ознаменував початок сучасного екологічного руху в 1970 році.

День Землі пов’язаний зі стартом сучасного

екологічного руху і визнаний найбільшою громадянською подією планети. У 2020 році відбудеться ювілейний 50-й День Землі.

День Землі: історія

У 1962 році був опублікований бестселер Рейчел Карсон Тиха весна. Книга розійшлася в кількості більше 500 000 екземплярів в 24 країнах і підвищила громадську обізнаність про проблеми навколишнього середовища і виживання тварин.

Засновник Дня Землі член Сенату США Гейлорд Нельсон виступив з ідеєю національного дня для залучення уваги до навколишнього середовища після того, як став свідком руйнівної дії великого розливу нафти в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія, в 1969 році. Сенатор оголосив про ідею «національного навчання про навколишнє середовище» американським ЗМІ і призначив 25-річного Дена Хейза з Гарварду національним координатором. Хейз, в свою чергу, знайшов 85 осіб для просування екологічних заходів по всій території США.

22 квітня 1970 року 20 мільйонів американців — в той час 10% від загальної чисельності населення Сполучених Штатів — вийшли на вулиці, в парки і аудиторії, протестуючи проти погіршення стану навколишнього середовища.

До кінця 1970 року перший День Землі призвів до створення Агентства США з охорони навколишнього середовища та прийняття законів про чисте повітря, чисту воду і зникаючі види. «Це була гра, але це спрацювало», — згадував сенатор Гейлорд Нельсон.

До 1990 року День Землі став глобальним, мобілізувавши 200 мільйонів чоловік в 141 країні і піднявши проблеми навколишнього середовища на світовій арені. День Землі дав величезний імпульс зусиллям по утилізації відходів в усьому світі і допоміг підготувати грунт для саміту Землі ООН 1992 року в Ріо-де-Жанейро.

Ювілейний День Землі в 2020 році

В наші дні День Землі - один з найбільших заходів в світі. Його відзначають понад мільярд людей в різних країнах. Щороку для події обирається актуальна тема.

У 2020 році Дня Землі виповнюється 50 років, а тому тема була обрана знакова: кліматичні зміни. Зміна клімату є найбільшою проблемою для майбутнього людства і систем життєзабезпечення, які роблять наш світ придатним для життя.

Очікується, що в кінці 2020-го країни збільшать свої національні зобов’язання по Паризькій угоді 2015 року про зміну клімату. Організатори Дня Землі сподіваються, що в 2020 свято стане історичним моментом, який підтримає ще більшу кількість людей, щоб подолати кліматичну кризу і в майбутньому обходитися мінімальним викидом вуглецю в атмосферу.

Цікаві факти про Землю

1. Твердінь земної кори відносна. Поверхня планети насправді складається з літосферних

плит, що знаходяться в постійному русі. Тектонічні плити плавають на поверхні магми, що міститься в ядрі Землі. Саме тектоніка несе відповідальність за землетруси, виверження вулканів, океанські западини і власне субдукції, коли одна плита заходить під іншу, в результаті чого утворюється нова земна твердь. А ще тектоніка рятує Землю від парникового ефекту: організми вмирають і виділяють вуглекислий газ. Якби вони не поглиналися землею, це призвело б до критичної маси вуглекислого газу в атмосфері. Земля б розігрілася і перетворилося на пекло.

2. Земля складається з заліза, кисню і кремнію. Якщо планету розділити по її складу,

виглядати цей ряд буде так: 32,1% заліза, 30,1% кисню, 15,1% кремнію і 13,9% магнію.

3. 70% поверхні Землі не є землею. Це вода. Коли вперше люди подивилися на Землю

з космосу, саме тоді вона отримала своє друге ім'я — Блакитна планета.

4. Розплавлене «залізне» ядро Землі створює магнітне поле. Воно називається магнітосферою. По суті, сама планета являє собою великий магніт з полюсами.

5. Земля — єдина на сьогоднішній день відома планета, на якій є життя. Це так, незважаючи на відкриття води і органічних молекул на Марсі, амінокислот в космічних туманностях, перспективи існування життя під крижаною кіркою місяця Юпітера Європи або на Титані Сатурна.

Лютнева нарада бібліотекарів району

Цікава і "презентабельна" нарада бібліотечних працівників району пройшла у Миколаївській ЦБС у середу, 19 лютого. Під керівництвом начальника відділу культури, молоді та спорту Ірини Іваночко та директора ЦБС Віри Блискун переглянули презентаційні матеріали про роботу кожної окремої бібліотеки у 2019 році.

    Всім бібліотекарям рекомендовано презентувати свою роботу на сесіях сільських рад чи на громадських зборах села.

"Незламні" - історія про героїчний подвиг В. Біласа та Д. Данилишина

16 лютого, в Миколаївській центральній районній бібліотеці відбувся показ фільму "Незламні" про героїчний подвиг оунівців Василя Біласа та Дмитра Данилишина.

Презентували кінострічку історики: Ярослав Сватко, Микола Посівнич (актори фільму) та Михайло Галущак.

Автор сценарію та режисер фільму військовий капелан, священик УГКЦ Михайло Греділь.

Розпочав подію о. Роман Сотник із молитви.

Дослідник українського національно-визвольного руху Ярослав Сватко під час презентації зазначив, що Білас (25 р.) та Данилишин (21 р.) це були молоді люди, які увійшли в доросле життя і хотіли виконати дію, яка би допомогла виправити кривду зроблену їхнім батькам. “Будучи малими дітьми вони пережили створення Української держави – УНР та ЗУНР. Вони її бачили, але їхні батьки тої держави не втримали. Після цього прийшла

Польська держава і вона почала виписувати свої правила гри і поведінки для українців, де наші предки не були рівноцінними, а були людьми другої категорії. Вони цю кривду відчували і жили вони з мрією, що цю кривду направлять. І з таким відчуттям жили не один Білас чи Данилишин. Якщо ви прочитаєте біографію Бандери, то там прямим текстом написано, що він пам’ятам цю державу і все життя ставив собі за ціль її відновити”, – підкреслив історик.

“Друга сторона медалі історії цих хлопців, – продовжив Ярослав Сватко – це значна частина коментаторів, які будуть говорити, що ці люди вчинили не правильно, що це був грабіж. Однак, в розумінні тогочасного суспільства – це була війна і в окупанта забрати зброю чи кошти, щоб потім для себе цю зброю купити; це було у порядку речей. Щоб не бути голослівним, то, до прикладу, в той час керівником Польської держави був Пілсудський, який кількома десятиліттями раніше він вчинив таких актів “пачками”, де він грабував російські фінансові установи і за ті гроші фінансував польський визвольний рух для того, щоб мати свою державу. То що для українців це було б не нормально абсолютно такі самі речі чинити? І це є причиною того, що українське суспільство сприйняло загибель Біласа та Данилишина, як загибель героїв”, – наголосив Ярослав Сватко.

Вчинок Біласа та Данилишина у той час дуже вразив суспільство – їхні імена були занесені до Молитви українського націоналіста. “Вони були першими, – продовжив Ярослав Сватко, – вони пробивали цю дорогу і показували, як повинен себе вести член Організації українських націоналістів в обличчі ворога та як він повинен боротися за здійснення великої мети”.

Коли у Львові 23 грудня 1932 р. польська влада вішала Біласа та Данилишина, то по всій Галичині у церквах били дзвони. “І тут раптом у 6 год ранку, темно ще, і по всій Галичині починають бити дзвони. Люди почали питати: Що сталося? Щось горить? Хтось помер? А їм пояснюють: “Там вішають наших хлопців”. Після цього більше людей почали цікавитися, що це за ОУН і для чого націоналісти борються за свою державу”, – зазначив Ярослав Сватко

Про вплив постатей Біласа та Данилишина, яких затримали у с. Верин, на свідомість жителів Миколаївщини розповів один з авторів фільму, директор Благодійного фонду “Літопи УПА” Микола Посівнич. “Після тих подій саме Миколаївський район дав найбільше героїв УПА, які були нагороджені лицарськими хрестами. На мою думку, що якщо б не було Біласа та Данилишина, то не було б і Шухевича та Бандери, адже останній відповідав за пропагандистську агітацію в ОУН, а Шухевич відповідав безпосередньо за акцію в Городку” – наголосив Микола Посівнич.

До присутніх звернувся також історик Ярослав Папуга, заступник голови районної державної адміністрації Ярослав Лукомський, начальник відділу культури, молоді та спорту Ірина Іваночко.

Слід зазначити що фільм особливо цікавий жителям Миколаївщин адже частина епізодів розгортається у районі. З покоління у покоління на Миколаївщині переповідають історію, як Василя Біласа та Дмитра Данилишина було затримано у с. Верин. Сьогодні на цьому місці встановлено пам’ятний знак і кожного року місцева громада вшановує біля нього героїчний подвиг українських націоналістів 1932 р.

Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя

   Щорічно 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. В цей день у 1989 році, після десятирічної війни, було завершено виведення військ з Афганістану. Афганська війна – це не тільки трагедія. Це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту. Важливо зберегти пам’ять про ті події, вклонитися тим людям, які не повернулися з війни, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

   Тепла зустріч за круглим столом з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та виводу військ з Республіки Афганістан пройшла у Миколаївській райлнній бібліотеці. 

   Цей день – нагадування для всіх поколінь українців про взірець мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку, яким стали воїни-інтернаціоналісти.

   Привітати присутніх з 31 - річницею виведення військ з Афганістану та Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав завітав перший заступник голови Миколаївської РДА Ярослав Лукомський, передавши вітання і від районної ради, начальник відділу культури, молоді та спорту Ірина Іваночко.   Представники влади та громадськості обговорили питання щодо напрацювань по спорудженню пам’ятника «Воїнам інтернаціоналітам", вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, згадали ту десятилітню війну, участь у якій взяли безліч військовослужбовців – вихідців з України, в багатьох з яких Афганська кампанія залишила невиліковну рану у душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.

День професійного спілкування

 Відбувся черговий день професійного спілкування бібліотечних фахівців Миколаївської   районної централізованої системи. Нараду з бібліотекарями розпочала директор Миколаївської РЦБС Віра Блискун, яка відмітила, що аналізування роботи бібліотечної системи – важливий фактор оцінки діяльності бібліотек, визначення його ефективності, якості надання бібліотечних послуг, виявлення позитивних тенденцій розвитку та проблемних питань у сфері бібліотечного обслуговування населення району.

Завідуюча методично – оргінізаційного відділу Ірина Фітьо зробила аналіз діяльності бібліотек району за 2019 рік та обговорила пріоритетні напрямки роботи бібліотек на 2020 рік, а також звернула увагу на те, що в нинішньому часі бібліотеки є центрами громад, місцем зустрічі, спілкування і відпочинку з книгою, затишними комфортними світлицями. А ці трансформації потребують від нас, бібліотекарів, постійної роботи над собою для підвищення професійного рівня. Також було зроблено аналітично-статистичний аналіз роботи бібліотек.

Наприкінці 2019 покращилась матеріально-технічна база бібліотек району, зокрема закупили крісла для бібліотек-філій: Криниця (8), Рудники (8), Раделичі (8), Гірське (6), Велика Горожанна (8), Новосілки-Опарські (4) та Миколаївська ЦРБ (36) та ноутбуки для сіл Держів, Раделичі, Гірське, Рудники, Новосілки-Опарські та Миколаївська ЦРБ, які  голова Миколаївської районної ради Тарас Зубрицький  та начальниквідділу культури,молоді та спорту Ірина Іваночко вручили на нараді бібліотечних працівників.