ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ ЧЕРЕЗ СЛОВО

     Днями в Миколаївській районній бібліотеці  відбулася  зустріч  з Іваном Лучуком.

     Як визнає гість, сама доля ви значила його подальші життєві шляхи, бо народився в - родині письменників Володимира Лучука та Оксани Сенатович. Тепер він -старший науковий співробітник відділулітературного процесу та компаративістики Інституту Івана Франка, доктор філологічних наук, поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, редактор. Із віршів, написаних упродовж вісімдесятих років, склав селекційну збірку «Ритм полюсів», опубліковану в троїстійкнизі «Лугосад: поетичний ар’єргард». А потім видав ще немало поетичних збірок, роман, уклав альманах кохання, упорядкував антології. Іван Лучук - співупорядник антології серболужицькоїпоезії для дітей у переспівах Володимира Лучука «Ластівка з Лужиці» (спільно з братом Тарасом Лучуком), антології української еротичної поезії «Біла  книга кохання» (спільно з Вікторією  Стах). Скомпонував свою «Історію світової поезії».

     Цікава розповідь про родовід із прив’язкою до райцентру, про опрацювання спогадів прадіда Зенона, який працював директором пошти, дідуся Павла, бабусі, про творчість і наукову роботу не залишила нікого байдужим. Іван Лучук декламував вірші своєюності і пізніші твори, наголосив на невидимих паралелях із життєвими віхами Франка, на честь якого його назвали Іваном (а брата Тараса, до речі, - на честьШевченка), і в цих його висловах усі задумалися над глибокими змістом…

     Директор ЦРБ Віра Блискун доповнила розповідь гостя спогадами про часті творчі зустрічі миколаївчан із його мамою Оксаною  Сенатович,  а читачі   бібліотеки  декламували  її вірші. 

    Читачка Уляна Гнатів згадувала про дідуся Івана Лучука, надзвичайну працьовитість і зосередженість у кожній справі його бабусі, миколаївських педагогів, говорила про високу освіченість, глибоку релігійність інтелігентів того часу. 

  Вся зустріч пройшла  в теплій  і дружній  атмосфері.